Кузь Т. Г.

Виступ. Наукова конференція кафедри філософії і педагогіки державному ВНЗ «Національний гірничий університет»,

м. Дніпропетровськ, Україна

УПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

У ВИЩІЙ ШКОЛІ

«Людей необхідно навчати не думкам,

а тому, як потрібно мислити»

І. Кант

Сьогодні в освіті намітився перехід від авторитарної педагогіки до гуманістичного розвитку особистості, від накопичення знань - до вміння оперувати знаннями, від «одноразової» освіти - до безперервної, від поточної організації навчання - до індивідуальної. Нова парадигма обумовила оновлення фахової освіти. У світовій практиці інтенсивно здійснюються експерименти відшуковуються нові шляхи розвитку школи й вузу. Сучасний освітній заклад потребує застосування не тільки традиційних методів навчання, а й нових підходів до активізації пізнавальної діяльності студентської та учнівської молоді. Стрімко плине час, він стимулює привнесення у практику навчання студентів та учнів нових форм і методів, які в першу чергу спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності, підвищення інтересу до предметів, що вивчаються, розвиток творчого потенціалу особистостей і продуктивного, критичного їхнього мислення.

Ефективними методами навчання стають інтерактивні методи. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх студентів. Це співнавчання, взаємонавчання – колективне, групове навчання у співпраці; це взаємодія тих, хто вчиться, між собою, з викладачем, з навчальною інформацією. До речі, інтерактивне навчання не є зовсім новим, подібні підходи застосовувалися й раніше. На початку радянської педагогіки у школі були дуже поширеними. лабораторне та бригадне навчання (20-і роки ХХ ст.).

Теоретичні аспекти інтерактивних методів, їх класифікації, визначення найбільш поширених для розв’язання навчальних завдань, висвітлені у працях українських учених А. Мартинець, М. Скрипник, О. Пометун та ін. Доцільність їх застосування для посилення ефективності процесу навчання було в центрі уваги таких дослідників, як О. Єльникова, Г. Коберник, О. Коберник, О. Комар, Т. Кравченко, М. Крайня, Л. Пироженко, О. Пометун та ін. Упровадження інтерактивних методик у викладання фахових дисциплін дає змогу докорінно змінити ставлення до об'єкта навчання, перетворивши його на суб'єкт. Студент стає співавтором лекції, семінарського заняття тощо. Підхід до учня, який знаходиться в центрі процесу навчання, ґрунтується на повазі до його думки, на спонуканні до активності, на заохоченні до творчості, добре відомий ще з праць Л. Виготського, П. Гальперіна, В. Шаталова, В. Дяченка, С. Шевченка, Ш. Амонашвілі та ін. Він полягає насамперед у підвищенні навчально-виховної ефективності занять, і як наслідок - у значному зростанні рівня реалізації принципів свідомості, активності та якості знань, умінь і навичок, які набули учні. У працях зарубіжних педагогів цей новий підхід має назву "навчання за методом участі", "кооперативне навчання", коли створюється можливість обговорення кожної проблеми, доведення, аргументування власного погляду. Це сприяє не лише глибшому розумінню навчального матеріалу, а й розвитку мислення та мовлення. Інтерактивне навчання у вищій школі передбачає докорінну зміну методичних стереотипів, які сформувалися у викладачів.

Поняття  «інтерактивний» виходить від англ. «interact» («inter» -  «взаємний», «act» - «діяти»). М.Кларін, розглядаючи проблеми інтерактивного навчання, стверджує, що це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності учнів,  яка включає конкретні цілі, а саме створення комфортних умов навчання, за допомогою яких учень (студент) відчуває свою успішність, свою інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання. Отже, організовуючи навчальний процес, який спирається на використання інтерактивних методів навчання, необхідно враховувати включення у процес пізнання всіх студентів групи. Сумісна діяльність означає, що кожен вносить свій особистий індивідуальний вклад, у ході роботи йде обмін знаннями, ідеями й засобами діяльності. Для вирішення навчальних завдань викладач використовує наступні інтерактивні форми (див. рисунок 1):

Рисунок 1. Інтерактивні форми роботи зі студентами

У чому ж особливість окремих інтерактивних форм?

Тренінги - це таке навчання, при якому основна увага приділяється практичному опрацюванню матеріалу, який вивчається. У процесі моделювання спеціальних завдань-ситуацій студенти розвивають і закріпляють необхідні знання й навички, разом з тим завдяки використаним підходам, вони змінюють ставлення до свого.

Навчальна дискусія за конкретною проблемою в невеликих групах (6 - 15 осіб). Дискусія - це обмін думками у всіх її формах. Навчальна дискусія відрізняється від інших видів дискусій тим, що новизна її проблематики відноситься тільки до групи студентів, які беруть участь у дискусії, тому що те рішення проблеми, яке вже винайдене в науці, треба знайти в навчальному процесі даної аудиторії. Викладач створює й підтримує стосунки  студентів – доброзичливість, відвертість. Управління дискусією з боку педагога носить комунікативний характер. Окрім того, педагог управляє процесом пошуку істини.

Case-study (пер. з англ. мови) - це аналіз конкретних практичних ситуацій. Використання цього методу передбачає перехід від методу накопичення знань до діяльнісного, практико-орієнтаційного підходу відносно реальної діяльності студента. Його мета - навчити студентів аналізувати інформацію, виявляти ключові проблеми, вибирати альтернативні шляхи рішення, оцінювати їх, знаходити оптимальний варіант і формулювати програми дій.

Ділові й рольові ігри представляє собою в комплексі рольову гру з різними інтересами її учасників і необхідністю прийняття рішення по закінченню або в ході гри. Рольові ігри формують у студентів комунікативні здібності, самостійність мислення. Цей метод є особливою формою комунікації. Завершується ділова гра підведенням підсумків, основна увага приділяється аналізу отриманих результатів

Головним у інтерактивних методах навчання є ініціатива студентів, яку стимулює педагог як консультант. Їх використання активізує навчально-пізнавальну діяльність студентів під час лекцій, а разом з тим розвиває самостійне мислення, формує творче уміння нестандартного розв’язання певних проблем (див. рисунок 2).

Рисунок 2. Використання інтерактивних методів на різних видах лекцій

* Сократична бесіда- метод навчання, який полягає в тому, що студентам ставляться навідні запитання, відповідаючи на які він сам поступово переконується в хибності й недосконалості раніше висловлених ним положень. Потім педагог наштовхує студента на правильний шлях міркування й підводить до висновків. Із сократичної бесіди згодом розвинулися методи навчання, спрямовані на розвиток мислення. Найбільш поширена з них — евристична бесіда.

* Внутрішній діалог - самостійне обмірковування студентом навчальної проблеми.

* «Діалог культур» - аналіз та порівняння шляхів вирішення визначеної проблеми різними вченими, авторами монографій, підручників, дисертаційних досліджень і власного бачення розв’язання проблемних задач.

* Зовнішній діалог - діалог між викладачем і студентами.

* «Метаплан» - викладач ставить проблему перед студентами. Використовуючи набуті знання й уміння в ході творчої роботи, вони розв’язують проблемну ситуацію, встановлюють причинно – наслідкові зв’язки, пропонують свої розв’язання проблем.

* Логічний ланцюжок - це вправа на логічне мислення й говоріння. По черзі студенти  говорять речення зі словом „якщо”, звертаючись до когось зі студентів, хто має продовжити речення, починаючи словами „то”, „тоді”. Інший варіант вправи – початок запитального речення зі словом „чому”? Тоді той, хто має продовжити речення, відповідає „тому що ....”.

* Кейс-стаді (case-study)- метод, розроблений у Гарвардському університеті. Основними засобами використання інтерактивного є банк кейсів, що ілюструє проблему, шляхи її вирішення або концепцію в цілому, відеокліпи, методичні рекомендації з їх використанням, питання для обговорення, завдання студентам для подальшої самостійної роботи, дидактичні матеріали на допомогу викладачу тощо.

Використання інтерактивних методів у вищій школі відповідає таким принципам оновлення освіти, як інноваційність у поєднанні з традиційністю, особистісно-орієнтований підхід до студента, варіативність форм і методів навчання. Інтерактивні методи навчання дозволяють підвищити ефективність формування готовності майбутніх спеціалістів до постійного професійного самовдосконалення. Ефективність застосування інтерактивних методів навчання пояснюється й можливістю реалізації індивідуального підходу в процесі формування професійної компетентності.